Історія захисника Миколи Соловія з Буковини, який загинув поблизу Маріуполя

Розповідаємо про життя сина, чоловіка та батька, який став на захист Батьківщини й поліг на Донеччині.

Микола Соловій народився 16 лютого 1975 року в селі Юрківці Чернівецької області в сім’ї селян Івана та Марії Соловій. Виріс разом з чотирма сестрами та молодшим братом Іванком. Вони часто були з дідусем та бабусею через те, що батьки багато працювали, що діти нічого не потребували. Микола був працьовитим, адже допомагав на городі чи в полі, пас худобу та слідкував за братом та сестрами. Не був говірким, але гарно навчався в школі. Зі своїми друзями ганяв м’яча та займався риболовлею.

Зручний формат новини у нашому Telegram 

Він був справжнім майстром, любив різні механізми та ремонтував машини й трактори. Навіть з батьком лагодив машину, який працював водієм. Тому у 2014 році коли почалась антитерористична операція Микола став на захист Батьківщини у ролі водія-механіка. 

Закінчив 9 класів у школі в селі, де він виріс. Потім навчався у Заставнівському професійно-технічному училищі, проте він працював у місцевому колгоспі не закінчуючи навчання. 

Згодом пройшов строкову службу, навчався на танкіста в Бердичеві, а потім вирушив до Львова. Закінчив службу та переїхав до Чернівців, де одружився і став батьком сина Руслана та доньки Люби. Теж багато працював за кордоном, щоб забезпечувати дітей. 

У 2015 його мобілізували до ЗСУ, де він пройшов перепідготовку у Львові, а потім у Чернівцях, після цього потрапив на полігон у Рівне. Захищав Україну від росіян у складі 14-ї окремої механізованої бригади у Донецькій області поблизу Маріуполя. Там. він з побратимами долав різні випробування. 

Воїн загинув 10 липня 2015 року неподалік від Маріуполя. В машину, де був Микола влучив снаряд. Він отримав складне поранення. 

Вже 15 липня солдата Миколу Соловія поховали з належними військовими почестями на кладовищі в рідному селі Юрківці.

Його батько Іван Дмитрович не стримуючи сліз згадує про розмови телефоном з сином. Він намагався підбадьорювати сина, що все буде добре, однак це не здійснилось…

В родині втратили зятів, чоловіків доньок, які теж не повернулись з війни. Мати Миколи в пам’ять про полеглих захисників повісила портрети їх трьох на стіні. 

На фасаді Юрковецького НВК у жовтні 2018 року чоловіку встановили меморіальну дошку.

Незабутні.Буковина пам’ятає

Читайте також:

• Як в одній з Буковинських громад вшановують пам’ять трьох захисників
• Буковинці сьогодні вшановують пам’ять своїх захисників, які загинули на російсько-українській війні